FANDOM


Включає CC-BY-SA матеріали з Вікіпедії: стаття Аристотель (автори)

Аристотель або Арістотель — давньогрецький вчений-енциклопедист, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки.

Біографія Редагувати

Аристотель народився в м. Стагіра. У 367 до н. е. - 347 до н. е. вчився в академії Платона в Афінах, у 343 до н. е. — 335 до н. е. був вихователем сина царя Македонії Філіппа ІІАлександра. У 335 до н. е. повернувся в Афіни, де заснував свою філософську школу — перипатетиків. Серед його творів — «Нікомахова етика», перша «Поетика».

Дитинство і юність Редагувати

Аристотель народився в Стагірі, грецькій колонії, недалеко від Афонської гори, в 384 р. до нашої ери. Тому отримав прозвисько «Стагіріт». Батька Аристотеля звали Нікомах, він був лікарем при дворі македонського царя Амінти III. Нікомах походив із родини лікарів, в якій лікарське мистецтво передавалося з покоління в покоління. Батько був першим наставником Аристотеля. Вже в дитинстві Аристотель познайомився з Філіпом ІІ, майбутнім батьком Александра Македонського, що зіграло не останню роль в його майбутньому призначенні вихователем Александра.

У 369 році до н.е. Аристотель лишився без батьків. Опікуном юного філософа став Проксен (згодом Аристотель тепло відзивався про нього, а коли Проксен помер, усиновив його сина Ніканора). Під керівництвом свого опікуна Аристотель вивчав рослини і тварин, що в майбутньому розвинулося в окрему роботу «Про виникнення тварин».

Юнацькі роки Аристотеля довелися на час початку розквіту Македонії. Аристотель здобув грецьку освіту і був носієм цієї мови, він симпатизував демократичному образу правління, але водночас він був підданим македонського правителя. Ця суперечність зіграє певну роль в його долі.

У 334 р. до н. е. Аристотель знову в Афінах. Він відкриває тут філософську школу – Лікей, у якій училися кілька сотень його учнів і послідовників.

Товариські відносини між Платоном і Аристотелем, як між добрим учителем і здібним учнем, не заважали Аристотелеві критично відноситись до слів учителя. Звідси пішла легендарна фраза: "Платон мені друг, але істина дорожча".

Аристотель жив і працював у той час, коли культура вільних грецьких держав-міст досягла найвищого розквіту і почала поширюватись разом із завойовницькими війнами Александра Македонського далеко за межі Балканського півострова. Культура Еллади проникає в Єгипет, Персію, Межиріччя Тигру і Євфрату, Середню Азію та Індію.

На долю Аристотеля випала місія підвести підсумок досягнень учених і філософів античної Греції і, узагальнивши їх працю, передати наступним поколінням. Тільки його геній був здатним виконати це титанічне завдання. Він був одним із великих енциклопедистів, відомих людству. Ним були закладені основи біології, фізики, етики, логіки, психології, соціології…

Великий філософ Аристотель у житті був малоприємною і різкою людиною. Тому, коли помер Александр Македонський — його вихованець і покровитель, — Аристотель зрозумів, що його може спіткати доля філософа Сократа, засудженого афінянами на смерть. Випереджуючи таку подію, Аристотель поспішив втекти з Афін. "Хочу позбавити афінян нового злочину проти філософії", — пояснив він друзям причину своєї втечі.

Три періоди творчої діяльності Редагувати

Хронологічно творча діяльність Аристотеля поділяється на три періоди:

  1. Перший афінський період — з 367 р. до н.е., коли він прибув в Афіни й став слухачем "Академії" Платона, де пробув 20 років;
  2. Другий період — «роки мандрів» (347-334 р. до н.е.);
  3. Другий афінський період — епоха Лікея.

Погляди Аристотеля Редагувати

Аристотель вплинув на весь подальший розвиток наукової і філософської думки. Його твори стосувалися практично всіх галузей знання того часу. Зібрав і систематизував величезний природничо-науковий матеріал своїх попередників, критично його оцінив, виходячи зі своїх філософських поглядів, і сам здійснив ряд глибоких спостережень. У фізичних трактатах "Фізика", "Про походження і знищення", "Про небо", "Про метеорологічні питання", "Механіка" і інших виклав свої уявлення про природу і рух. Фізика в нього в своїй основі умоглядна. Первинними якостями матерії він вважав дві пари протилежностей "тепле — холодне" і "сухе — вологе", основними (нижчими) елементами, чи стихіями, — землю, повітря, воду і вогонь (своєрідна "система елементів"), що є різними комбінаціями первинних якостей; з'єднанню холодного із сухим відповідає земля, холодного з вологим — вода, теплого із сухим — вогонь. П'ятим, найбільш зробленим елементом вважав ефір.

Погляди на світ виклав у своїй космології, що панувала в науці до М. Коперника. За Аристотелем, Всесвіт складається з ряду концентричних кришталевих сфер, що рухаються з різними швидкостями і приводяться в рух крайньою сферою нерухомих зірок; у центрі Всесвіту розташована нерухома Земля, навколо якої по концентричних колах обертаються планети. Область між орбітою Місяця і Землі (так званий підмісячний світ) є областю безладних нерівномірних рухів, а всі тіла в ній складаються з чотирьох нижчих елементів: землі, води, повітря і вогню. Земля, як найважчий елемент, займає центральне місце, над нею послідовно розміщаються оболонки води, повітря і вогню. Область між орбітою Місяця і крайньою сферою нерухомих зірок (так званий надмісячний світ) є областю вічних рівномірних рухів, а самі зірки складаються з п'ятого елемента — ефіру. Дослідження Аристотеля відносяться також до механіки, акустики й оптики. Зокрема, звук пояснював "струшенням" повітря звучним тілом, луну — відбиванням звуку, виступав проти деяких теорій Евкліда.

Фізика Редагувати

Фізика Аристотеля, заснована на принципі доцільності природи, хоча і містила окремі правильні положення, разом з тим відкидала прогресивні ідеї геліоцентризму.

"Фізика" Аристотеля, система світу в його уявленні, є підсумок античної науки і в основі своїй протрималася 1500 років. Якщо пізніше вона може й затримувала розвиток науки, то винен в цьому не Аристотель, — в перші часи вона була найновішою системою поглядів на світ. Світ Аристотель уважає обмеженим, в центрі стоїть земля. (Були в античності й теорії геліоцентричні, що припускали, що Земля рухається навколо Сонця, як це думали деякі піфагорівці, але цій теорії суперечили відомі тоді факти —, наприклад, відсутність паралаксу зір). Світ складається з чотирьох елементів (земля, вода, повітря, вогонь), кожне з яких має своє природне місце в космосі (від центру в тім порядку, як перераховано вище). Рухи тіл, наприклад, той факт, що важкі тіла падають, а легкі піднімаються догори, з'ясовується в тенденції елементів прийти до своїх природних сфер, інші рухи повстають під впливом сил. Поза межами "земного" ("підмісячного") світу знаходяться планети (сім, рахуючи також Сонце та Місяць) і зорі. Вони всі рухаються шляхами, що є складеними комбінаціями кіл ("опіцикли", 55 різних рухів). Рухи планет походять від постійної чинності "першого рушія", Бога. Ці уявлення, власне, є енциклопедією тодішнього знання, його, щоправда, Аристотель освітлює з певного філософічного пункту. Більше нового додає він у філософічному освітленні загальних питань: проблеми руху та зміни в фізиці (книзі під цією назвою).

Метод пізнання Редагувати

В Аристотелевій "фізиці" нема ні математичних формул, ні описів дослідів і приладів. Аристотель приходить до тих чи інших висновків шляхом міркувань, установлення логічних протиріч у висновках, що випливають з тих чи інших припущень. Такий метод, метод діалектики і логіки, був у великому ході в древніх мислителів. Сократ, висуваючи ті чи інші положення, ставив питання, придумував відповіді, зіставляв ці відповіді і показував логічну суперечливість тих чи інших відповідей, що здаються на перший погляд очевидними. Тим самим він доводив їхню неправильність, абсурдність.

Аристотель подає також перший (дуже загальний) поділ наук (теоретичних, практичних та поетичних —"технічних"). Значення пізнання в людському житті на погляд Аристотеля є дуже велике — людина від природи прагне до пізнання. Пізнання («теорія» в грецькій мові є наглядання, неабстрактне мислення) є найвища ціль життя, пізнання — божественна форма життя людини. В пізнанні Аристотель розрізняє різні ступені:

  1. Практичне вміння ("техне"), що, розуміється, базується на знатті про об'єкти, на які спрямована практична чинність;
  2. Розумування ("фронезіс");
  3. Наука;
  4. Мудрість ("софія");
  5. Розум ("нус"), що є продуктивна сила пізнання.

Філософія Редагувати

Аристотель, тримаючи свою Нікомахову етику, вказує на землю, що відображає його віру в пізнання через емпіричне спостереження і досвід, в той час як Платон вказує на небеса, що відображає його віру в Форму (Ідею).

Довгі роки (366—357) він пробув в академії як учень та викладач, але по смерті Платона залишив Атени та подався до Малої Азії, а потім зробився вихователем наступника македонського трону, Александра (пізніше "Великого"). Закінчивши виховну працю, Аристотель повернувся до Афін, де заснував власну вищу школу — "ліцей" (чи лікей, також "перипатетична" школа), де працював від 333 до 322 р., до смерті. Вже в раніші роки свого життя Аристотель писав діалоги. В ліцеї Аристотель почав писати трактати, або замітки для власних викладів, які видано щойно по його смерті (можливо, що серед них є й записки його викладів, писані слухачами). З діалогів залишилися лише уривки, з пізніших творів страчена лише частина.

Аристотель був ученим універсальним: він залишив трактати з галузі логіки та теорії поезії, з зоології та фізіології, з астрономії та історії права.

Логіка Редагувати

Великі досягнення має Аристотель в галузі логіки. За понад 2 тис. років дуже мало змінили в його теоріях, хоч було чимало спроб реформ логіки. Аристотель зводить у систематичну єдність логічні теорії попередників та додає до них теорію доказу ("силогізм"), теорію викладу ("топіка") тощо. Окремий твір присвячує Аристотель найвищим поняттям, яким є підрядні усі інші. Цих категорій є десять:

  1. Субстанція (усія);
  2. Кількість;
  3. Якість;
  4. Відношення (реляція);
  5. Місце;
  6. Час;
  7. Положення;
  8. Посідання (габітус);
  9. Діяння або чинність, активність;
  10. Терпіння, пасивне приймання ззовні.

Метафізика Редагувати

В уривчастих трактатах обговорює Аристотель загальні проблеми теорії буття. Ці практики дістали випадкову назву "метафізики", де уміщено було їх у збірки творів Аристотеля поза ("мета") фізикою. Переглядаючи всі різноманітні питання, що Аристотель їх освітлює в «"метафізиці", можемо сказати, що маємо тут справу з уявленням про те, що буття піднімається в кожній сфері ступенями "догори". Аристотель ще менше, аніж Платон закінчив "систему філософії" (як не зробила цього й більшість визначних філософів); тому ми можемо лише на кількох прикладах з'ясувати характер його філософічних поглядів. Як Платон розрізняє матеріальний, смисловий світ та правдиве ідеальне буття, так Аристотель протиставляє "матерію" та "форму"; так само протиставляє він і "матерію" та "ціль" в кожній речі. Важливе є і розрізнення типів причин у Аристотеля — в кожній речі, що постає, маємо чинні:

  1. Причину матеріальну;
  2. Причину формальну;
  3. Причину чинну;
  4. Причину кінцеву, або цільову («кавза фіналіс»), Аристотель пояснює цей розподіл, на прикладах, взятих з галузі природи та мистецтва.

Час і рух Редагувати

Аристотель говорить: „Оскільки будь-який рух відбувається у час і, і у будь-який час може відбуватися рух, і так далі все рухоме може рухатися скоріше або повільніше, то у будь-який час відбуватиметься і більш швидкий і більш повільний рух. Якщо це так, то і час повинен бути безперервним”.

Твори Редагувати

Численні твори Аристотеля охоплюють майже всю область доступного тоді знання, яке в його працях отримало глибше філософське обгрунтування, було приведене в строгий, систематичний порядок, і його емпіричний базис значно виріс. Деякі з цих творів не були випущені ним самим за життя, а багато інших підроблено йому приписані згодом. Але навіть деякі місця тих творів, які безперечно належать йому, можна поставити під сумнів, і вже стародавні прагнули пояснити собі цю неповноту і уривчастість мінливостями долі рукописів Аристотеля. За переказами, що зберігся у Страбона і Плутарха, Аристотель заповідав свої твори Феофрасту, від якого вони перейшли до Нелію з Скепсісу. Спадкоємці Нелія заховали дорогоцінні рукописи від жадності пергамських царів в льох, де вони сильно постраждали від вогкості і цвілі.

У I столітті до н.е. вони були продані за високу ціну багатію і поціновувачу книг Апеллікону в найжалюгіднішому стані, і він постарався відновити постраждалі місця рукописів своїми власними надбавками, але не завжди вдало. Згодом, при Суллі, вони потрапили в числі іншої здобичі до Риму, де Тиранніан і Андронік Родосський видали їх в їхньому нібито нинішньому вигляді. На думку деяких дослідників, ця розповідь може бути вірна тільки відносно дуже невеликого числа другорядних творів Аристотеля.

З творів Аристотеля до нас, на жаль, не дійшли написані в загальнодоступній формі (екзотеричні), наприклад, "Діалоги", хоча прийнята стародавніми відмінність між екзотеричними і езотеричними творами не була така строга проведено самим Аристотелем і в усякому разі не означало відмінності за змістом. Твори Аристотеля, що дійшли до нас, далеко не однакові за своїми літературними достоїнствах: у одному і тому ж творі одні розділи справляють враження грунтовно оброблених і підготовлених для обнародування текстів, інші — більш менш докладних нарисів. Нарешті, є і такі, які примушують припускати, що вони були тільки замітками вчителя для майбутніх лекцій, а деякі місця, як, можливо, його "Евдемова етика", мабуть, зобов'язані своїм походженням запискам слухачів або, принаймні, перероблені по цих записках.

Галерея Редагувати


Виноски Редагувати


Стародавня Греція
Історія Історія Стародавньої Греції

Доісторична ГреціяЕгейська цивілізація (ЗахідноанатолійськаМінойськаКікладськаЕлладськаМікенська) • Темні століття у ГреціїАрхаїчна ГреціяКласична ГреціяЕлліністична ГреціяРимська Греція

Географія ГеографіяЕгейське мореГеллеспонтМакедоніяСпартаАфіниКоринфФівиАнтіохіяАлександріяПергамМілетЕфесДельфиДелосОлімпіяТрояРодосКритПелопоннесМікениЕпірКіпрВелика Греція
Економіка Гроші і монетиСільське господарствоРабствоВина
Культура Релігія та МіфологіяВійниДемократіяПравоОсвітаОлімпійські ігриКухня
Стародавні греки Етногенез: Догрецький субстратЛелегиПеласгиІонійціАхейціЕолійціДорійці та їх вторгненняЕллінське походження стародавніх македонців

Філософи: АнаксагорАнаксимандрАнаксіменАнтісфенАрістотель чи АристотельГераклітГоргійДемокрітДіоген СинопськийЕпікурЕмпедоклЗенон із КітіонаЛевкіппПарменідПіфагорПлатонПлотінПротагорСократФалес
Письменники: АрістофанГеродотГесіодГомерЕвріпідЕзопЕсхілКсенофонтЛукіанМенандрПіндарПлутархПолібійСапфоСофоклТеогнідФукідід
Вчені: АрхімедАспасіяДеметрій ФалерськийЕвклідГіппократ
Політики і полководці: Александр МакедонськийАлківіадДемосфенЛеонід IЛікургПериклСолонФемістокл

Архітектура, наука, мистецтво Архітектура ПарфенонХрам АртемідиАфінський акропольАфінська агораХрам ЗевсаХрам ГефестаХрамовий комплекс Самотракі
Наука КалендаріАстрономіяМатематикаМедицинаТехнології
Мистецтво АрхітектураКарбування монетЛітератураМузикаКерамікаСкульптураТеатр
Інше Стародавня ГреціяШаблон:Стародавня Греція

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі