FANDOM


Включає CC-BY-SA матеріали з Вікіпедії: стаття Рехмір (автори)
Louvre 042007 06

Фальшивий вхід у TT100, тепер зберігається у Луврі

Рехмір (Рехміра) — видатний державний діяч Нового царства Стародавнього Єгипту, який займав під час правління Тутмоса III і Аменхотепа II посади «міського голови» (тобто Фів) і чаті (еквівалента візиря в середньовічних мусульманських країнах) Верхнього Єгипту.

Рехміра був онуком візиря Амету (також його ім'я Яхмос), керівника Верхнього Єгипту на початку правління жінки-фараона Хатшепсут, і племінником візиря Усера (Усерамона), який наслідував своєму батьку на п'ятому році правління Хатшепсут. Гробниця Рехміра має написи з іменами інших його родичів — дружини Мерієт, доньок Мутнофрет і Тахает, синів Менхеперра-Сонеба, Аменхотепа і Мері, а також Кенамона, можливо, сина або онука Рехміра.

Rechmire-Tributszene

Стела Рехміра — іноземці (з країни Пунт, нубійці, народи моря і сирійці), які приносять дари, данину і рабів в Єгипет.

Під час військових кампаній Тутмоса III Рехмір керував не тільки Верхнім Єгиптом, а всіма єгипетськими володіннями фараона. Зображення з гробниці Рехміра дають повну картину державної діяльності в Єгипті Нового царства і підтверджують ключову роль візиря і фараона в керуванні країною. Так, Рехмір зображений, коли приймає нубійських данників з жирафами, довгоногою худобою і мавпою, а також сирійців з лошадьми, слонами і леопардами. Окрім того, одне з настінних написів дозволило висунути теорію про існування в Давньому Єгипті зводу законів.

Рехмір також обіймав посади Верховного жерця Ра в Геліополі, жерця богині Маат і «охоронця законів справедливості». Як закінчилась його діяльність невідомо. Припускається, що за Аменхотепа II він міг впасти в немилість і був усунутий з посади[1], проте доказів цього немає. Він похований у гробниці ТТ 100 в Шейх Абд ель-Курна в Фіванському некрополі. Детальний опис гробниці Рехміра є у книзі єгиптолога і ілюстратора Нормана де Гаріс Девіса[2]. Сцени з неї були покладені в основу книги «Життя під час фараонів» популяризатора археології Леонарда Коттрела[3].

Примітки

  1. Sigrid Hodel-Hoenes, Life and Death in Ancient Egypt: Scenes from Private Tombs in New Kingdom Thebes, Cornell University Press 2000, p.140
  2. N. de Garis Davis, The Tomb of Rekh-mi-re at Thebes, New York, 1943.
  3. Котрелл Л. Во времена фараонов. М., 1982.